Іграшки гачком з описом та схемами для початківців, 150 фото src=”/wp-content/uploads/. Вчимося робити своїми руками ляльки, звірят та іграшки амігурумі
Таку техніку варто освоїти тим майстриням, які хочуть навчитися в’язати звіряток невеликих розмірів. Таке заняття останнім часом стає надзвичайно популярним.
Прийшло воно до Росії завдяки японській творчості. Детальні описи та схеми дуже корисні в цьому випадку, тому що допомагають не тільки правильно підбирати нитки, але й створювати вироби високої якості.
Матеріали для роботи
Необхідно буде підготуватися до такого роду рукоділля і запастися такими матеріалами:
- Насамперед гачком, який має бути не меншим за другий номер. Це для того, хто тільки починає в’язання. Зазвичай на практиці досвідчені майстрині використовують у процесі роботи гачок першого номера, який дозволяє створювати саме ті мініатюрні вироби, які викликають розчулення і захоплення. У головки інструменту не повинно бути шорсткості, так само як і на направнику. Крім того, варто уважно розглянути інструмент на предмет гостроти або, навпаки, тупуватості. Оптимальним вважається усереднений варіант;
- Щодо ниток, то найкраще в роботі використовувати акрил, який приємний на дотик, а також дозволяє набитій у міру іграшці добре тримати форму навіть після прання.Крім того, для початківців з ним буде працювати набагато простіше, ніж з бавовняною пряжею;
Для того, щоб наповнити іграшку краще скористатися синтепоном поряд із силіконом. Але не вату, яка надмірно гігроскопічна;
Для оформлення готової іграшки у багатьох випадках застосовують бісер як очі. Найкраще придбати чеський варіант, який відрізняється відмінною якістю, але коштує на порядок дорожче, ніж, наприклад, корейський. Потім можуть знадобитися у процесі роботи стрічки та дріт, невеликі плоскогубці та інші дрібні деталі.
Поради та рекомендації
Початківцям ручниця буде простіше приступати до роботи.Якщо вони зможуть правильно скористатися такими рекомендаціями:
- Вибрати гачок меншим розміром, щоб вигляд виробу був не тільки щільним, але й рівномірним;
- Зазвичай напрямок в’язання рухається по спіралі, причому в роботі беруть участь обидві петельки. У схемах варто обов’язково звертати увагу на те, яка саме петелька має бути підчеплена, щоб зрештою отримати стійку іграшку. Для досвідченої майстрині це не важливо, тому що зручніше в’язати за одну певну петельку, щоб отримати більш витончений виріб;
- Щільність в’язки повинна бути щільною, але, при цьому, дозволяти голці входити в полотнище;
- У практично будь-якої іграшки деталі виконуються окремо, за рідкісним винятком, коли не потрібно використовувати надалі наповнювач;
- Для зшивання фрагментів нитка використовується та сама. Її можна просто розділити, якщо вона надмірно товста. Для того, щоб отримати щільне зшивання можна застосувати як зубну нитку, так і джинсову;
- Кінці не повинні бути короткими, щоб пізніше не висунулися назовні, після того, як їх сховають усередину;
- Кінцевості зазвичай наповнюються обтяжувачем – пластмасовою півсферою, овалом, кулькою;
- Як фарби на акриловій основі, так і звичайна косметика може стати в нагоді для того, щоб оформити мордочку;
- Приступаючи до збирання, варто зосередитися, оскільки такий момент багато в чому визначає якість виробу. Перегляньте схему з описом, а також перевірте іграшку на предмет стійкості, для чого використовують шпильки для скріплення деталей;
- Набивається іграшка зазвичай досить щільно, за винятком голови, у якої повинні зберегтися пружні якості;
- В’язування одягу проводиться за допомогою тоншої пряжі. Якщо розмір виробу менше десяти сантиметрів, то оптимальним буде «ірис».
Покрокова інструкція в’язання ведмежа
Розмір іграшки, яка в’яжеться коричневим та білим «ірисом» вісім із половиною сантиметрів. Гачок із номером один з половиною або один.
Опис схеми для носика голови:
- У першому ряду (білим кольором для носика) кільце з шістьма петельками;
- Шість разів повторити пров’язування стовпчика без накиду, а потім потрійний стовпчик без накиду;
- У третьому ряду два стовпчики без н. і фрагмент другого ряду повторюється чотири рази;
- У четвертому – три стовпчики без н. чотири рази повторення фрагмента;
- У восьмому ряду пров’язується не туго двадцять сполучних стовпчиків.
Як четвертий пров’язуються ряди з п’ятого по сьомий, один стовпчик без н. для зміщення;
За допомогою коричневої нитки в’яжеться ряд дев’ятий. Два стовпчики без н., 1 стовпчик без н., фрагмент другого ряду, один стовпчик без н., три надбавки, два стовпчики без н., три надбавки, один стовпчик без н., фрагмент другого ряду, один стовпчик без н., фрагмент другого ряду, два стовпчики без накиду.
З дев’ятого по двадцятий ряд в’язання триває коричневою ниткою згідно з описом та схемою. Головка, що вийшла, ведмежа наповнюється синтепоном, щоб вигляд виглядав акуратно.
Потім білим або коричневим кольором вив’язується пара мініатюрних вушок, у яких обов’язково залишаються нитки, щоб їх можна було прикріпити до голови.
Після цього належить зв’язати за схемою тулуб та окремо лапи звірятка. Причому спочатку в’язує нижня пара лап і перевіряється на стійкість, а потім верхня. На всіх деталях необхідно залишати нитку для скріплення. У процесі набивання лапок не слід надмірно наповнювати верх, оскільки лапки не повинні стирчати.
Отдельною деталлю виконується хвостик:
- У першому ряду із шести петельок формується кільце арігумі;
- У другому ряду два стовпчики без накиду пров’язуються в одну петлю і три стовпчики без накиду. Повторюється шість разів;
- У третьому ряду – стовпчик без накиду, основну нитку протягнути через три петлі, щоб вийшло дві у підсумку.
Непростим і тим не менш захоплюючим етапом вважається складання ведмедика. Спочатку нижні лапи приколюються за допомогою шпильок.
Після чого їх пришивають до тулуба на рівні шостого-сьомого ряду. Верхні фіксуються між передостаннього ряду та останнього. Хвостик повинен бути розташований так, щоб не заважав ведмедику спокійно і впевнено сидіти.
Фото іграшок в’язаних гачком
