Незвичайність туніського в’язання
Специфікою туніського в’язання є те, що в процесі в’язання виріб не повертають, як це роблять при в’язанні спицями або звичайним гачком. Спочатку в’яжеться звичайний ланцюжок.
- У першому ряду на петельках ланцюжки набирають петлі. Роблять це від правого краю виробу до лівого та кожну набрану петельку залишають на гачку.
- Після завершення ряду в ньому має вийти стільки ж петель, скільки і в ланцюжку.
- Наступний ряд в’яжуть від лівого краю виробу до правого, витягуючи робочу нитку через кожні дві петлі.
- Далі слідує повторення рядів 1-2. Повітряну петлю підйому не потрібно в’язати.
Полотно, пов’язане в цій техніці, виходить досить щільним і нееластичним, як при в’язанні спицями або звичайним гачком.
У туніському в’язанні, так само як і при в’язанні спицями або звичайним гачком, можливе виконання рельєфних та жаккардових візерунків. Залежно від точки введення інструменту та способу захоплення нитки виходить той чи інший візерунок.
Потрібно зазначити, що при туніському в’язанні витрата пряжі на 20% менша, ніж при в’язанні звичайним гачком.
